Предмет цивільного права можна розглядати як самостійну галузь права.

Так як в корені цивільне право є явище приватне, воно регулює ті відносини, які грунтуються на рівності, незалежності волі і самостійності, що стосується майнових відносин, за допомогою диспозитивного методу, який включає координацію і децентралізацію.

Основною ознакою рівності учасників цивільних правовідносин є те, що сторони, залишаючись майново автономними суб’єктами, ні в якій мірі не підкоряються один одному. Жодна із сторін не має владу над іншою стороною, вони можуть лише диктувати юридичні умови взаємовідносин.

Ознака автономії волі означає по суті те, що об’єкти цивільного права в повній мірі вільні, торкаючись отримання громадянських прав і прийняття юридичних обов’язків. Як правило, в цивільні правовідносини вони вступають за власною ініціативою, керуючись лише власними інтересами.

У самого терміна цивільного права є ряд значень: цивільне право як одна з частин права, а саме цивільного права, і право як наукова і навчальна дисципліна. Розкриємо предмет цивільного права як самостійну галузь цивільного права. Кожна з галузей покликана своїми нормами регулювати ті колективні відносини, які включають її предмет. Значить, предмет цивільного права є якийсь об’єкт, на який спрямована сила, регулююча норми права. Таким чином, своєрідність певної галузі права зумовлюється особливістю її предмета. Саме по собі цивільне законодавство координує як майнові, так і з’єднані з майном відношення. Величезне багатство тих реальних колективних відносин, які підпадають під дію цивільних правових норм, цілком можна висловити майновими та немайновими відносинами, хоча і трактування цивільного права досить абстрактна.

Якщо визначати саму суть майнових відносин, необхідно вказати, що це один з декількох способів буття вольових відносин власності, а саме – статика і динаміка. Вони існують в умовах добре розвиненого виробництва товару як матеріального блага, в якому всі частини знаходяться на одному рівні. Як такі, майнові відносини, по суті, трапляються тільки в предметі цивільного права.

Друга частина, складова предмет цивільного права, – це власні немайнові відносини, які, так чи інакше, пов’язані з майновими. Вони характеризуються великою різноманітністю і показуються в самих різних галузях права. Цивільні конституційні права, які стосуються свободи слова, друку, зборів і недоторканності являють собою немайнові права. Також до немайновим особистим правам можна віднести значну частину відносин, що знаходиться в системі права, наприклад виховання дітей, розірвання шлюбу і так далі, а також в області моральності та моралі. По-перше, в немайнових правах неодмінно виражається якась індивідуальність організації або окремого громадянина та їх оцінка суспільством. По-друге, якщо відносини стосуються, наприклад, авторства, літератури і мистецтва, то вони, відповідно пов’язані з майновими, а виробляються від немайнових.

Цивільне право поділяється на окремі галузі за допомогою двох критеріїв: методу і предмета правового регулювання. Основним критерієм, розмежовує їх, є поняття і предмет цивільного права, під яким мається на увазі коло соціальних відносин, які нормується галуззю права.
Особливість змісту та предмет регулювання цивільного права визначають характер і зміст відносин, які включаються в предмет галузі.