Католицький собор святого Петра у Ватикані (Basilica di San Pietro) є найбільш великим спорудою як на території крихітного держави, так і у всій Італії, а також скарбницею кращих італійських майстрів, адже над будівництвом і розписом собору працювали такі великі майстри, як Рафаель, Браманте, Мікеланджело, Берніні. Собор побудований на Ватиканському пагорбі, де в давні часи вирощували виноградники і добували глину.

Чому саме Петро?

Собор святого Петра названий так неспроста: прийнято вважати, що найперший вівтар був встановлений над могилою апостола Петра. Вівтар має свою особливість – він звернений не на схід, як прийнято при будівництві християнських храмів, а на захід. Зараз під вівтарем, в крипті, знаходиться могила тата Ионна Павла II.

Вікова історія будівництва

Сучасний вигляд базиліки не був спроектований відразу. Спочатку був побудований тільки один невеликий собор, а до нього через кілька століть прибудували інший. Але потім було вирішено спорудити на цьому місці собор, який затьмарив би й язичницькі храми, і християнські церкви, розвиваючи і зміцнюючи тим самим папська держава, а також поширюючи вплив католицизму. Але архітектори, які змінюють одне одного, вносили свої зміни в концепцію собору, віддаючи переваги то грецьким символам, то латинським. У підсумку собор святого Петра добудовувався, видозмінювався і зараз його загальна довжина 211,6 метрів, він займає площу приблизно в 22100 квадратних метрів і в нього поміщаються більше 50 000 чоловік.
У ньому розташовуються одинадцятій годині і сорок п’ять вівтарів. Це величезний собор, всередині якого змогли б поміститися найбільші собори і базиліки Європи, саме для такого порівняння на підлозі собору є спеціальні маркери, що показують розміри певного собору. Більше цієї базиліки тільки собор у Кот-д `Івуарі, який побудували вже з остаточного проекту собору Св.Петра.

Скарбниця мистецтва

Собор святого Петра багатий творами мистецтва: численними мозаїками і вітражами, живописом і розписом, ліпленням, дорогоцінними реліквіями християнства. Перед входом у собор розташовані фігури апостолів Петра і Павла, а у верхній частині дверей – великі фігури Христа і Діви Марії, що сидять на троні.

При вході в собор погляд відразу падає на його величезний купол, діаметр якого 42 метра, а висота – 120 метрів. В Італії його прийнято називати «cupollone» – «куполіще». Зсередини він прикрашений мозаїкою з написами на латині і давньогрецькою мовою, а в його нішах розташовані статуї святих Матвія з ангелом, Марка з левом, Луки з волом і Іоанна з орлом, створені за біблійними мотивами, яких шанує весь Ватикан. Собор святого Петра вражає і своїми численними скульптурами. Найголовніша статуя – це статуя святого Петра, що датується XIII століттям. Їй приписуються чудодійні властивості, тому всі відвідувачі прикладаються губами до ніг апостола, які вже побіліли від частих дотиків. У соборі розташовані численні капели з могилами королів, імператорів і Римських пап. Тут же знаходиться знаменита мармурова «П’єта» Мікеланджело.

Собор святого Петра зберіг древнейщіе редіквіі: спис сотника Лонгина, яким був заколеним Христос на хресті, і дерев’яне розп’яття, приписуване живописцю П’єтро Кавалліні приблизно XIII – XIV століть.

Також в соборі можна піднятися на оглядовий майданчик, розташований на вершині купола, пішки або на ліфті. Оглядова екскурсія займе близько години.

Площа біля собору

На площі ді Сан П’єтро, яка вважається великим твором містобудування через зручності свого розташування, є обеліск з Геліополя, встановлений на честь того, що колись на цьому місці росли сади цирку Нерона, де мученицькою смертю вмирали перші християни, а потім був розп’ятий апостол Петро. Навколо обеліска “окреслена” окружність – свого роду Колізей, де завжди гуляє багато народу.