За граматичної оформленості і по семантиці відрізняються один від одного всі займенники. І їх розряди відповідно діляться на дві великі групи: граматичні та семантичні. В останній розрізняють кілька підгруп. Семантичні розряди займенників в залежності від смислового навантаження, яку вони несуть, бувають такі:

1) Займенники особисті. Ще їх називають особисто-вказівними, так як слова він, вона, вони і воно вказують на якесь обличчя.

Якщо займенник ви вживається з метою ввічливого звертання до когось, то з ним використовується родова форма прикметника.

2) Займенник себе, поворотне. Воно має граматичну особливість: відсутність форми Їм. відмінка. Воно вказує на те, що об’єкт дії і його суб’єкт – одне і те ж обличчя. Наприклад: Перш за все сподівайся на себе.

3) Займенники присвійні. До них відносяться: свій, наш, твій, ваш, мій, їх, її, його. Вони з’єднуються в пропозиції зі словами, що мають конкретне значення і безпосередньо називающими предмет, і вказують на те, до якого особі (першому, другому або третьому) належить цей предмет.

4) Займенники вказівні: цей, такий собі, стільки, там, звідти, сюди, той такий, такий, тут, туди, тоді, звідси. До них же зараховують застарілі оний і донині. Вони вказують на орієнтацію суб’єкта мовлення. Наприклад: Який привіт, така і відповідь.

5) Займенники означальні: сам, всякий, інший, весь, самий, кожен. Вони неоднорідні за своєю семантикою. Тому А. М. Пєшковський запропонував розділити їх на три підгрупи: видільні (самий, інший, сам, інший), сукупні (весь) і обобщітельние (будь-який, кожний, всякий).

6) Питальні займенники: що, який, який, куди, скільки, коли, чому, хто, чий, де, звідки, чому. Вони містять у собі питання про ознаку, часу, предметі, причини, місце і кількості, які невідомі тому, хто говорить.

7) Розряд займенників негативних. Вони утворені шляхом додавання до питальним негативних приставок ні-і не-. Ці займенники вказують на відсутність якогось ознаки, предмета, обставини. Майже всі негативні пропозиції будуються за допомогою цих слів.

8) Невизначені займенники. Мовець використовує ці слова, щоб позначити, що обставини, предмети чи ознаки йому не знайомі або такими представляються. Утворюються вони шляхом додавання таких афіксів, як:-то,-небудь, де-не-, не-,-небудь (хто-небудь, хтось, дехто й ін).

9) Розряди займенників відносних. Їх склад ідентичний з питальними. Однак функції цих двох розрядів контрастно відрізняються. За допомогою відносних займенників будуються складні пропозиції. З одного боку, вони зберігають властивість цієї частини мови утворювати анафорічні відносини, а з іншого – вже наближаються до спілкам.

10) У семантичні розряди займенників входить і фразеологічне словосполучення “один з одним”, так як утворене від займенники інший шляхом з’єднання його коротких форм. Воно має значення «взаємно».

Займенники неоднорідні за своєю граматичною оформленості. Вони можуть проявляти ознаки та інших частин мови. На підставі цієї схожості виділяють наступні розряди займенників:

1) Займенники-іменники. Їх роль виконують особисті і вказівні. У реченні вони займають позиції субстантивні.

2) Займенники-прикметники. Це ті, які здатні зайняти позицію узгодженого визначення.

3) Займенники-числівники. Це слова «скільки» і «стільки», а також всі утворені від них. У позиції при іменників вони стають займенником. У позиції при дієслові виступають наріччям і, відповідно, втрачають категорію відмінка.

4) Займенники-прислівники – це все незмінні займенники. Вони виконують у реченні роль обставин. Сюди ж відносяться ті слова, які утворені від займенників, але по моделі словотвору прислівників: по-моєму, по-нашому, по-твоєму, по-вашому.