Всім відомо, що на початку 19 століття Росія стала відставати в економічному та політичному розвитку від Європи. Але ці відставання компенсувалися різким зльотом культурної сфери. Російська культура 19 століття висловлювала національну самосвідомість. На неї дуже сильно вплинула Вітчизняна війна з Францією в 1812 році.

Російське держава випробовувала гостру потребу в освічених, всебічно розвинених людях. З приходом до Росії капіталізму, ця проблема стала найбільш актуальною, вона і послужила поштовхом до розвитку культури. Дуже часто уряд йшло наперекір розвивається галузі. Передові ідеї літераторів, публіцистів, художників не сприймалися всерйоз імператорами-консерваторами. Ситуація стрімко змінювалася, і вже дуже скоро 19 століття стали назовать «Золотим століттям». А театр, література і музика Росії стали широко відомі західній публіці.

Художня культура 19 століття під впливом ідей класицизму залишила величезну кількість шедеврів. Картини писалися художниками в більшості випадків на біблійну тематику. Також часто можна було зустріти міфологічні сюжети або портрети. Наша культура 19 століття подарувала історії двох видатних портретистів – Ореста Кіпренського і Василя Тропініна. Саме вони, до речі, залишили нам кілька приголомшливо точних прижиттєвих портретів А.С. Пушкіна. Ще один відомий художник 19 століття – Карл Брюллов. У 1803 році він побував на розкопках стародавнього міста Помпеї, який був зруйнований виверженням вулкана. Брюллов написав картину під назвою «Останній день Помпеї», яка прославила його на всю Європу.
Трохи пізніше прославився і живописець Олександр Іванов. Близько 20 років життя він присвятив роботі над картиною «Явлення Христа народу».

Перевтілився на самому початку 19 століття і театр. На сцені можна було побачити як постановки зарубіжних авторів, таких як Шиллер або Шекспір, так і вітчизняних. Особливою популярністю у публіки користувався Н.В. Кукольник. Він займався написанням різних історичних п’єс. Слідом за ними глядачам полюбилися сатиричні комедії Крилова і Фонвізіна. Ближче до середини 19 століття на театр величезний вплив чинила література. Після дозволу Миколи I на сцені відбулася велика прем’єра «Ревізора» (автор Н. В. Гоголь). Справжнім проривом можна назвати оперу Глінки «Життя царя».

Російська культура 19 століття особливо знаменна літературою. Класицизм поступово змінюється сентименталізмом, а потім романтизмом. Романтизм став ділитися на прогресивний і консервативний. Основні діячі цієї течії літератури: Кюхельбекер, Рилєєв, Давидов, Бестужев-Марлинский, Баратинський, Жуковський. Також великі російські письменники Лермонтов, Пушкін, Гоголь іноді писали свої твори в традиціях романтизму. Далі настає новий етап літератури – реалізм. Основоположником прийнято вважати Олександра Сергійовича Пушкіна. З виходом у світ його «Євгенія Онєгіна», ця течія літератури вважається панівним. «Капітанська дочка», «Борис Годунов», «Мідний вершник» – найбільш популярні реалістичні твори Пушкіна. Справжніми скарбами «Золотого століття» можна назвати «Горе від розуму» Грибоєдова, «Мертві душі» Гоголя і «Героя нашого часу» Лермонтова. Творчість великих письменників і поетів, таких як Некрасов Н. А. Тургенєв І. С., Достоєвський Ф. М., Толстой Л. Н. припадає на другу частину 19 століття, з того часу починається розвиток символізму, одного з найяскравіших течій літератури.

Європейська культура 19 століття теж відчувала в цей час зміни. Головну роль тут грала політика. Але культура 19 століття в Європі різко відрізнялася від вітчизняної. Імперіалізм диктував Європі свої вимоги. У цей час розвиток театру і літератури дещо сповільнилося, але почалася нова ера європейської філософії.