Собівартість відображає повну сукупність усіх вироблених підприємством витрат на виробництво і подальшу реалізацію своєї продукції. Структура собівартості – це її склад за статтями калькуляції або елементів витрат з урахуванням частки кожного елемента (або складової) у повній собівартості продукції, що випускається.

Існує два способи, за допомогою яких можна розрахувати собівартість:

1) за елементами витрат (об’єднані в окремі групи за економічним змістом);

2) за статтями калькуляції (в цьому випадку робиться акцент на поділ витрат по їх ролі, призначенням і місцем виникнення).

Під елементами витрат розуміють:

• матеріальні витрати;

• амортизацію;

• виплату зарплати працівникам;

• відрахування в соціальні фонди;

• інші витрати.

Розраховується собівартість у кілька етапів:

1. Спочатку визначається її виробнича величина;

2. Шляхом коригування виробничого показника на зміну залишків витрат за майбутні періоди розраховується собівартість валової продукції;

3. Вираховується собівартість товарної продукції (тієї продукції, яка запланована до випуску і реалізації за певний період) шляхом коригування валовий на зміну залишків виробництва незавершеного;

4. Визначається показник собівартості реалізованої продукції (вартість продукції, планованої до поставки замовнику з її одночасною оплатою протягом запланованого періоду) шляхом коригування попереднього показника на зміни залишків виготовленої продукції.

Структура собівартості не статична, вона знаходиться в постійному русі. Динаміка структури собівартості визначається багатьма факторами, до яких належать:

1. Специфіка підприємства. За цією ознакою виділяють трудомісткі підприємства (на яких велика частка в собівартості припадає на зарплату працівникам), матеріаломісткі (вимагають великих матеріальних витрат), фондомісткі (істотна амортизація), енергоємні (виробництво вимагає великої частки палива і енергії);

2. Фактор прискорення технічного та наукового прогресу, який визначає можливість зменшення частки праці живого і, відповідно, збільшення праці уречевленої (тобто не створює вартості товару, а є умовою його створення);

3) Географічне положення (місцезнаходження) підприємства;

4) Рівень спеціалізації, комбінування, концентрації, кооперування і диверсифікації виробництва;

5) Інфляція в поєднанні з можливими змінами процентних ставок банківського кредиту.

Структура собівартості харак?
? Ерізуется такими показниками як:

• частка кожного елемента (або статті калькуляції) у повних витратах;

• співвідношення живої праці (діяльність людей, витрати їх розумової та фізичної енергії на виробництво чи виконання робіт) та уречевленої (праця, яка раніше була витрачена на видобуток сировини, створення пристосувань, виробництво матеріалів, будівництво спорудження і т.д. Він втілюється в самих засобах виробництва і характеризує технологічний потенціал підприємства);

• співвідношення постійних витрат і змінних; основних і накладних, виробничих і комерційних, прямих і непрямих витрат і т.д.

Структура собівартості постійно піддається аналізу для раціоналізації управління витратами з метою їх мінімалізації.

Структура та види собівартості взаємопов’язані. Саме склад витрат дозволяє виділяти види собівартості продукції: технологічну, цехову (включає технологічну і витрати загальновиробничі), виробничу (включає цехову, загальногосподарські витрати і можливі втрати від браку), повну (включає виробничу і комерційні витрати). Таким чином, повна собівартість являестя отраженірем всіх витрати та на виробництво продукції, і на її реалізацію.

Підприємство займається розрахунками собівартості одиниці продукції кожного виду; товарної, валової, реалізованої, готової продукції та незавершеного виробництва. Розрізняють собівартість планову, фактичну і нормативну.