У часи свого дитинства, переказуючи популярну загадку про різнобарвною смородині, ми й не здогадувалися, що стосовно до чаю вона може звучати ще більш інтригуюче. Сьогодні ж не кожен любитель і знавець цього напою зможе перерахувати всі існуючі сорти і різновиди. Чорний, зелений та білий чай мають настільки виражені відмінності в силу різної технології обробки сировини. І все ж це чайний лист в звичному нам розумінні. А ось так званий «червоний» чай (гібіскус, каркаде, він же суданська троянда) спільного з ними нічого не має.

Це вишукане рослина сімейства Мальвові чаєм ми називаємо його через схожого способу вживання. Правда, варто відзначити, що в харчових цілях використовується лише один вид гибискуса. Висушені частини цієї рослини заварюються, а ароматний настій малинового кольору п’ється вранці, вечорами, за приємною бесідою і просто для підняття сил і духу. Насправді виготовляється цей напій з гавайського (національного малайзійського, єгипетського) квітки під назвою гібіскус. Чай з нього почали робити кілька століть тому, але це не єдиний спосіб його застосування. Традиційно різні частини цього тропічної рослини (а саме насіння, пагони, листя і квіти) додавали в м’ясні страви, супи, соління й маринади, а також всілякі кондитерські вироби. Така широта застосування обумовлена не тільки своєрідним смаком, але і барвним ефектом квітки гібіскус. Чай же з цієї квітки, а точніше чашечок, володіє кислим і дуже освіжаючим смаком, який врівноважується додаванням цукру або меду. Вважається, що в гарячому вигляді напій може підвищувати тиск, а от у холодного чаю дія буде зворотне.

Властивості

За своїми смаковими якостями і користь каркаде нагадує шипшина і часто поєднується з ним у вітамінних напоях. Це той випадок, коли справедлива аналогія: «Кисле – значить, корисне». Вітамін Р, вітамін С, флавоноїди, амінокислоти – все це містить гібіскус. Властивості його високо цінуються прихильниками фітотерапії та здорового харчування. Він зміцнює судинні стінки, допомагає протистояти вірусам і бактеріям, очищає організм від токсинів, у тому числі і після вживання алкоголю. Такий чай хороший при простудних захворюваннях, а зовнішньо настій може лікувати і шкірні хвороби. Каркаде дозволений і корисний при багатьох серцево-судинних захворюваннях і порушеннях травлення. Однак, як і багато що володіють червоним кольором рослини, він може викликати алергію, а при надмірному вживанні і порушувати кислотність в шлунку.

Як пити

Каркаде, який називають і «еліксиром молодості», також входить до складу чайних сумішей разом з чорним чаєм і фруктами. У цьому випадку він заварюється так само, як зазвичай. Правда, важко гарантувати високу якість сировини, адже воно в таких сумішах сильно подрібнюється. Чи є «правильний» спосіб заварювати гібіскус? Чай виходить особливо смачною, якщо розетки попередньо замочити в чистій холодній воді. Час витримки – від кількох годин до доби. Потім в тій же воді квітки нагріваються на дуже слабкому вогні. Є нюанс: каркаде при кип’ятінні може втрачати свій малиновий колір, набуваючи неприємний синюватий відтінок. Знавці запевняють, що є види гибискуса, які потрібно доводити саме до кипіння. У будь-якому випадку поле для експериментів відкрито. Одразу застережемо від дослідів з молоком – з ним каркаде категорично не поєднується; результат не порадує ні виглядом, ні смаком.

П’ють такий чай з цукром, спеціями. А можна капнути рому. Той, хто не боїться великої кількості кислоти, додає і лимон. Як вже говорилося, в холодному вигляді напій не менш смачний і добре рятує від спеки і спраги, тому у багатьох проживаючих в жаркому кліматі народів, наприклад, у єгиптян, так популярний гібіскус. Чай каркаде не містить кофеїну та інших стимулюючих речовин, проте здатний додати бадьорість і «підгодувати» вас вітамінами і фруктовими кислотами в розпал осіннього смутку.