Професійна етика будь-якої галузі господарювання побудована на взаємозв’язку моральних вимог і безпосередньому виникненні самої професії. Першими дослідниками, які звернули свою увагу на це питання, були Арістотель, Дюркгейм і Конт. Саме вони заговорили про взаємозв’язок моральних засад суспільства з поділом суспільної праці. З позиції матеріалізму зазначену проблему обгрунтували К.Маркс і Ф.Енгельс.

Перші кодекси професійної етики виникли ще за часів існування середньовічних цехів на основі ремісничого поділу праці (11 – 12 століття). Саме тоді в статутах з’явився ряд вимог, висунутих до професії, умовам праці і самим працівникам. Однак деякі дослідники стверджують і про більш ранньому виникненні таких кодексів. Наприклад, «клятва Гіппократа» або встановлення для жерців, які виконували в ті часи судові функції.

Завдяки постійній необхідності в регулюванні взаємовідносин між людьми тієї чи іншої спеціальності, професійна етика знаходиться в постійному розвитку, зміні та внесення в неї коригувань. Величезну роль в її становленні грає суспільна думка. Найчастіше деякі норми дуже довгий час не є визнаними у зв’язку з боротьбою поглядів.

Узагальнюючи вищесказане, можна сформулювати, що професійна етика являє собою сукупність норм моралі, що визначає ставлення самої людини до професійного обов’язку. Управління і регулювання етики здійснюється за допомогою спеціальних кодексів поведінки, які наказують тип певних моральних взаємин між працівниками, а також способи обгрунтування цих документів.

Основним завданням професійної етики є визначення моральних оцінок і норм, понять і суджень, які дають повну характеристику людей конкретної професії.

Принципи професійної етики побудовані на наступних постулатах:

– справедливість при розподілі необхідних для здійснення діяльності ресурсів між працівниками;

– виявлення та виправлення порушення етичної сфери, незалежно про%
D1? статусу порушника;

– терпимість працівників по відношенню до традицій і моральним засадам інших регіонів, країн або просто інших організацій;

– застосування сукупності індивідуальних і колективних прийнять рішень в будь-яких ділових відносинах;

– виключення натиску або насильства по взаємодії з підлеглими, особливо в присутності інших людей;

– використання принципу сталості, який передбачає виконання певних норм, закріплених постійно діючим наказом або іншим відомчим нормативним документом;

– прагнення до безконфліктності.

Професійна етика, як наука, вивчає:

– відносини в трудових колективах в цілому, і кожного працівника зокрема;

– моральні якості фахівця, що забезпечують високоефективне виконання професійних обов’язків;

– моральні норми, які властиві для конкретної професії;

– особливості виховання молодих фахівців досліджуваної сфери.

У всі часи і в будь-яких спеціальностях найважливішою характеристикою морального обличчя фахівця є професіоналізм і його відповідальне ставлення до виконуваного праці. Особлива увага приділяється працівникам сфери, пов’язаної з відповідальністю за життя людей (професії сфери послуг, охорони здоров’я, транспорту і виховання). Безвідповідальне ставлення працівника цій області може завдати достатньо серйозної шкоди суспільству, становити небезпеку для життя оточуючих або ж призвести до деградації особистості.